Головний спеціаліст відділу екології

Оболонської районної в м. Києві Державної Адміністрації

Завжди була впевнена, що саме технічна освіта впливає на розвитого того, що називають технічним складом розуму та дати чудову базу для майбутньої роботи або подальшого навчання.
Обирати ж ВУЗ для отримання високоякісної технічної освіти довго не прийшлось, адже всім відома слава Київської Політехніки.
Як зараз пам’ятаю, що для вступу на кафедру «Екології та охорони навколишнього середовища»
потрібно було набрати найбільшу кількість балів і, на щастя, мені вдалося потрапити сюди на навчання і з успіхом у 2009 отримати омріяний диплом «Магістра екології».
Працювати по спеціальності я почала ще у період навчання на останньому курсі – моєю першою роботою стала посада інженера з охорони навколишнього середовища на крупному поліграфічному підприємстві. Дійсно якісне навчання у КПІ та робота сформували в мені ключові навики, за які роботодавці цінують працівників – відповідальність, вміння мислити логічно, зацікавленість у роботі над проектами будь-якої складності. Робота інженером з охорони навколишнього середовища навчила працювати з дозвільною документацією та контролюючими органами, документами внутрішнього розпорядку та договірного характеру, складанню податкової та статистичної звітностей та багато чому іншому, що згодом дало можливість змінити роботу та отримати посаду головного спеціаліста відділу екології в одній з київських районних державних адміністрацій. І я впевнена, що розвиток ще попереду, а особливо зараз, враховуючи Європейський напрямок розвитку України і те, на якому великому рахунку сфера екології у Європі. Абітурієнтам, що мають сумніви щодо майбутньої професії я бажаю бути сміливими і прислухатися до самих себе. Особисто я жодного разу не пошкодувала про навчання у КПІ та отримання саме технічної освіти. 6 років промайнули дуже швидко, але у моїй пам’яті назавжди залишаться і професіональні викладачі, і цікаві предмети, і, звичайно, студентське життя - участь у КВК у складі команди інженерно-хімічного факультету, і, звичайно ж, нові друзі, з якими ми спілкуємось і досі.