Вражаючі по екологічно небезпечним наслідкам події аварії на Чорнобильській АЕС стали основною рушійною силою для створення в 1988 році першої в Україні кафедри екології та технології рослинних полімерів, фундатори якої всупереч усім перешкодам очолили важкий процес знешкодження та дезактивації високорадіоактивних стічних вод, що потрапляли в основну водну артерію країни – річку Дніпро. Завідувач кафедри, доктор технічних наук, професор Шутько Олександр Петрович, не зважаючи на підірваний радіоопроміненням стан здоров’я, на базі відділу целюлозно-паперового виробництва кафедри органічної хімії і технології органічних речовин, лабораторії промислової екології та кафедри аналітичної хімії хіміко-технологічного факультету Київського політехнічного інституту почав невпинно формувати у майбутніх фахівців України екологічно високовідповідальну ментальність, що базувалась на фундаментальних знаннях хімії, фізики, математики та біології.
Перший набір 25 студентів за спеціальністю «Охорона навколишнього середовища» відбувся в серпні 1990 року. Враховуючи велику зацікавленість студентів даним напрямком набуття знань, ще в 1989 році була організована група третього курсу зі студентів інших кафедр хіміко-технологічного факультету, які виявили бажання навчатись за даною спеціальністю.
Враховуючи важливість моніторингу та контролю стану навколишнього середовища до складу кафедри у 1990 році було включено відділення аналітичної хімії в результаті реорганізації кафедри неорганічної та аналітичної хімії.
Подальший поштовх розвитку кафедри надав засновник потужної науково-технічної школи кондиціонування природної води та очищення промислових стоків, доктор технічних наук, професор Гомеля Микола Дмитрович, який очолив кафедру у 1997 році і згуртував навколо себе креативних фахівців-викладачів, здатних оцінити будь-яку складну ситуацію та з успіхом знайти ефективне рішення для виходу з неї. Що цілком зрозуміло, так як майже всі співробітники кафедри пройшли через ретельний відбір стрімкого розуму керманича, будучи його студентами і аспірантами.
Поглянувши у глибину віків, зародки існування нашої кафедри можна відшукати ще на початку створення Київського політехнічного інституту, з першого учбового 1898-1899 року.
Велика заслуга в організації лабораторії аналітичної хімії в ті часи належить першому професору-хіміку в КПІ Реформатському С.М. В подальшому суттєву реорганізацію у викладанні аналітичної хімії провів проф. Писаржевський Л.В. Закладені проф. Писаржевським Л.В. принципи навчання студентів у лабораторії аналітичної хімії залишаються в основі своїй незмінними до теперешнього часу.
У дореволюційні роки багато молодих викладачів та аспірантів працювали в лабораторії аналітичної хімії, які в подальшому стали відомими вченими та педагогами: академік Думанський А.В., академік Плотніков В.О., академік Ізбеков В.О., професори Пономарьов І.Ф., Іжевськй В.П., Тананаєв М.О.
В КПІ з 1900 року на базі кафедри органічної технології готувались фахівці для паперової, нафтової, вугільної, шкіряної та харчової промисловості.
В 1922 році була створена одна з перших у країні кафедра аналітичної хімії, яка готувала хіміків-аналітиків. Організував та очолив її проф. Тананаєв М.О.
В період інтенсивної індустріалізації СРСР і пов'язаного з ним будівництва цілого ряду целюлозно-паперових підприємств в 1930 році була створена спеціальна кафедра технології виробництва паперу і целюлози, що згодом переросла в целюлозно-паперовий факультет. Очоливши кафедру, видатний професор Осмульський В.Ф. приклав значні зусилля для розширення досліджень по використанню недеревних видів сировини для паперової промисловості України.
Визначальним у розвитку нашої кафедри є те, що у 1939 році під керівництвом декана целюлозно-паперового факультету, завідувача кафедри професора Боброва В.Ф. було розпочато будівництво експериментальної установки з виробництва паперу, яка повинна була охоплювати весь технологічний процес від подрібнення волокна до виготовлення паперу на спеціальній машині. До Другої Світової війни велику частину цього обладнання було змонтовано в підвалі кафедри, але з початком війни ця робота була припинена.
У післявоєнний період кафедра щорічно стала випускати по 20 фахівців. У 1948 році целюлозно-паперовий факультет, як нечисленний за складом, був розформований. Проте кафедра на чолі з завідуючим Долговим К.А. не перестала існувати, доки не злилась знову у 1971 році з кафедрою органічної хімії під керівництвом професора Бабіна Є.П. У 1976 році до цієї кафедри була приєднана кафедра органічного синтезу, після чого її стали називати кафедрою органічної хімії і технології органічних речовин під керівництвом визнаного в світі доктора технічних наук, професора Юрченка О.Г., напрямком досліджень якого було вивчення органічних каркасних сполук.
В той же період (1979 рік) було проведено об’єднання кафедр неорганічної хімії та аналітичної хімії, яку очолив проф. Набиванець Б.Й.
У 1988 році було створено кафедру технології целюлозно-паперових виробництв та промислової екології хіміко-технологічного факультету, яка в результаті реструктуризації змінила назву і перейшла на інженерно-хімічний факультет.
Наразі згуртована, цілеспрямована кафедра, що загалом налічує 27 співробітників – докторів та кандидатів технічних наук, почувається своєю серед своїх та енергійно просуває вперед свої наукові та практичні напрацювання.
Приходьте до нас і Вас приємно вразить продуктивне, щире, неупереджене відношення до кожного студента!